Франсуа де Ларошфуко. Роздуми

 Франсуа де Ларошфуко

Роздуми
або Висловлювання і моральні максими

ПЕРЕДМОВА ДО ПЕРШОГО ВИДАННЯ (1665 р.)
Звернення до читача

Я віддаю на суд читацького загалу це зображення людського серця, яке назвав "Роздуми і моральні максими". Можливо, не всім воно сподобається, бо дехто вважатиме, що в ньому забагато подібності й замало лестощів. Сказати правду, автор не мав наміру публікувати цю працю, і, дуже ймовірно, вона б донині лежала в його кабінеті, якби з рук у руки не передавалася спотворена копія рукопису; через певний час вона опинилася в Голландії, і це спонукало одного з друзів вручити мені другу копію, що, за його словами, була цілком автентична оригіналові. Та хоч яка б вона була правдива, їй навряд чи пощастить уникнути осуду людей, яких дратує те, що хтось насмілився проникнути в глибину їхнього серця: вони самі не хочуть пізнати його, тому вважають, що мають право завадити це робити іншим. Справді, у цих "Максимах" чимало таких істин, з якими не вживається людська гординя, тож я не плекаю надії, що вона змириться з ними і що їх омине огуда злостивців. Саме для них я тут вміщую лист, написаний і переданий мені, по тому як став набутком публіки, в той час коли кожен рвався висловити свою думку про нього. Лист, як на мою думку, переконливо спростовує основні закиди, адресовані "Максимам", і пояснює думки їхнього автора: досить прочитати лист, аби зрозуміти, що текст "Максимів" це не що інше, як скорочений виклад учення про мораль отців церкви, і що їхній автор мав підстави вірити, що не заблудиться, слідуючи за такими надійними поводирями, і має право розмірковувати про людину так, як про неї розмірковували ті отці. Та якщо навіть повага, яку ми повинні до них відчувати, не остудить затятих огудників і вони не посоромляться осудити цю книжку і відтак погляди святих мужів, я прошу читача не брати з них приклад, прислухатися не до першого поруху серця, а до здорового глузду і, стримавши своє себелюбство, ні в якому разі не дозволити йому втручатися в судження про "Максими", бо, послухавши його, читач, без сумніву, поставиться до них неприхильне: позаяк вони доводять, що себелюбство розбещує розум, воно неодмінно настроїть проти них той розум. Отже, треба вважати, що ця упередженість щодо "Максимів" якраз їх підтверджує, і правота цих "Роздумів" буде доведена запальністю і дотепністю, з якою їх захищають. Справді, важко буде переконати кожну розсудливу людину, що їх гудять не для того, щоб потішити вражену гордість і себелюбство, а з якихось інших причин. Одне слово, читач прийме найкраще рішення, якщо вважатиме, що жодна з тих максим не торкається його особисто і хоча вони узагальнюють, він той єдиний виняток, якого узагальнення не стосуються. І тоді я певний, що він перший підпишеться під ними, вважаючи, що вони ще надто лагідно обійшлися з людським серцем. Ось що я мав сказати взагалі про цей твір; що ж до методу його складання, то вважаю, що бажано було б, аби кожна максима мала заголовок, який називав би проблему, що в ній розглядається, і що їх треба було впорядкувати краще. Та я не міг цього зробити, не порушивши загальної будови переданої мені копії; а тому що одна й та сама тема трактується в кількох максимах, то люди, до яких я звертався з порадою щодо цього, зміркували:
доцільніше буде укласти Зміст, до якого звертатимуться читачі, якщо забажають знайти максими, що трактують ту саму проблему.

Перекладено за виданням: Moralistes Fransais du XVII siecle. Editions du Progres. Моscоu, 1967.

© Ярема Кравець, 1993, переклад українською мовою.

МАКСИМИ

Наші доблесті - це найчастіше замасковані пороки

***
Те, що ми сприймаємо як чесноти, часто є поєднанням різних бажань і вчинків добре улаштованих фортуною або нашою кмітливістю; таким чином, жінки інколи бувають цнотливі, а чоловіки хоробрі не тому, що їм властиві цнотливість і доблесть.
***
Самолюбство - найхитріший з усіх підлабузників.
***
Хоч які відкриття зроблено в країні самолюбства, там ще залишається доволі незвіданих земель.
***
Найхитрішим від найхитрішої людини у світі є користолюбство.
***
Тривалість наших пристрастей залежить від нас не більше, ніж тривалість життя.
***
Пристрасть часто перетворює розумну людину на дурня, але часто й найдурнішу робить розумною.
***
Величні та славні подвиги, що нас засліплюють і подаються політиками як утілення величних задумів, насправді спричинені грою забаганок та пристрастей. Таким чином, війна між Августом і Антонієм, яку пояснюють їхнім прагненням володарювати світом, була, певно, викликана лише ревнощами.
***
Пристрасті - то єдині промовці, які завжди нас переконують. Вони наче мистецтво природи зі своїми непорушними правилами; найпростіша людина сповнена пристрасті, переконує швидше, аніж найкрасномовніший промовець, позбавлений пристрасті.
***
У людському серці відбувається безперервна зміна пристрастей; отже, коли згасає одна, натомість майже завжди появляється інша.
***
Наші пристрасті часто породжують протилежні собі пристрасті: скнарість інколи викликає марнотратність, а марнотратність - скнарість; люди часто поводяться стійко через свою малодушність і виявляють відвагу через страх.
***
Хоч як ми намагаємося приховати свої пристрасті під личиною благочестя чи чесноти, вони завжди вbдніються крізь той серпанок.
***
Наше самолюбство більше страждає, коли ганять наші смаки, аніж тоді, коли засуджують наші погляди.
***
Пристрастям властива така несправедливість і таке користолюбство, що їм небезпечно довіряти і їх слід остерігатися навіть тоді, коли вони видаються дуже розсудливими.
***
Люди не тільки забувають добрі діла та кривди, вони навіть схильні ненавидіти своїх доброчинців і прощати кривдників. Потреба відплатити за добро і помститися за зло видається їм ярмом, яке вони не хочуть носити.
***
Милосердя можновладців часто є хитрою політикою, мета якої здобути собі прихильність народу.
***
Милосердя, яке звели у доброчесність, породжується часом марнославством, часто лінощами, інколи страхом і майже завжди усіма трьома разом.
***
Поміркованість щасливих людей іде від спокою, яким їх сповнює ласкава фортуна.
***
Стриманість - це боязнь заздрості та зневаги, якої зазнають усі, хто сп'янів від свого щастя; це пихате вихваляння силою розуму; і, нарешті, стриманість людей, які досягли великого успіху, - це бажання здаватися вищими від своєї долі.
***
Ми всі маємо доволі сили, щоб знести чуже лихо. Незворушність мудреців - лише вміння приховувати у серці занепокоєння.
***
Стійкість та зневага до смерті, яку інколи виявляють засуджені на страту, насправді є не що інше, як страх подивитися їй у очі; таким чином, можна сказати, що ця стійкість! зневага є для їх розуму те саме, що пов'язка для очей.
***
Філософія легко бере гору над бідами минулими і прийдешніми, але біди теперішні її перемагають.
***
Мало хто з людей пізнає, що таке смерть; звичайно її приймають не через свою рішучість, а через глупоту та усталений звичай; і більшість людей помирає тому, що не здатні протистояти смерті.
***
Коли великі люди врешті згинаються під тягарем тривалих знегод, вони цим засвідчують, що їх тримала не так сила духу, як сила честолюбства і що герої відрізняються од інших людей лише більшим марнославством.
***
Коли доля тобі всміхається, поводитися гідно важче, аніж тоді, як доля була для тебе мачухою.
***
І на сонце, і на смерть годі глянути прямо.
***
Люди часто хваляться навіть найзлочиннішими пристрастями; але в заздрості, пристрасті боязкій і сором'язливій, вони ніколи не наважуються зізнатися.
***
Ревнощі є в певній мірі почуттям справедливим і розумним, бо вони намагаються втримати добро, яке нам належить, або яке ми вважаємо, що воно нам належить, у той час як заздрість лютує через те, що наші ближні теж володіють якимсь добром.
***
Зло, яке ми спричиняємо, накликає на нас куди менше гонінь і зненависті, ніж наші добрі якості.,
***
Нам більше бракує волі, ніж сили, однак, неспроможні виконати якесь діло, ми часто виправдовуємося самі перед собою тим, що воно, мовляв, нам не під силу.
***
Якби ми були зовсім без вад, нам би так не подобалося помічати їх у інших.
***
Ревнощі живляться сумнівами; вони стають несамовитими або ж умирають, як тільки сумніви переходять у впевненість.
***
Гордість завжди відшкодовує свої збитки і нічого не втрачає навіть тоді, коли поступається своїм марнославством.
***
Якби нас не мордувала гордість, ми б не нарікали на гордість інших.
***
Дбаючи про наше щастя, природа не тільки розумно влаштувала органи нашого тіла, але також наділила нас гордістю,, щоб потьмарити наше болісне усвідомлення власної недосконалості.
***
Ми обіцяємо відповідно до наших сподівань, а виконуємо обіцяне відповідно до наших побоювань.
***
Вигода говорить усіма мовами і виконує різноманітні ролі, навіть роль безкорисливості.
***
Одних вигода осліплює, інших просвітлює.
***
Хто надто старанний у малих справах, як правило не здатен до великих.
***
Нам бракує характеру, щоб твердо йти за велінням нашого розуму.
***
Людина часто гадає, що володіє собою, тоді як насправді щось володіє нею;
поки розумом вона прагне до одної мети, серце непомітно відводить її до іншої.
***
Сила і кволість духу - неправильні вислови; насправді існує добрий чи поганий стан органів нашого тіла.
***
Примхи нашого настрою ще дивніші, аніж примхи фортуни.
***
Прихильність чи байдужість, яку філософи виявляли до життя, це всього лиш спосіб вияву їхнього себелюбства, яку так само не слід осуджувати, як любов до якоїсь страви чи до якогось кольору.
***
Усе, що дає нам фортуна, ми оцінюємо в залежності від свого настрою.
***
Радість дають нам не речі, а вміння відчувати від них насолоду; і ми почуваємося щасливими тоді, коли маємо те, що нам подобається, а не те, що подобається іншим.
***
Людина ніколи не є такою щасливою чи нещасливою, як це їй здається.
***
Люди, які вірять у свої чесноти, вважають за честь бути нещасними, аби таким чином переконати інших і самих себе, що фортуна їм завинила.
***
Ніщо так не вражає наше самовдоволення, як розуміння, що сьогодні гудимо речі, які вихваляли вчора.
***
Хоч як би різнилися людські долі, існує певна рівновага щастя й нещастя, яка зрівнює їх між собою.
***
Хоч якими великими чеснотами наділить природа людину, зробити з неї героя вона може лише в спілці з фортуною.
***
Зневага філософів до багатства була викликана їхнім потаємним бажанням помститися несправедливій долі за те, що вона їх позбавила належних їм життєвих благ; то був прихований засіб охоронити себе від приниження злиднів; то була обхідна дорога здобути повагу, що звичайно завойовується багатством.
***
Зненависть до улюбленців фортуни є нічим іншим, як прагнення стати її улюбленцем. Гіркота від неуваги фортуни пом'якшується і тамується зневагою до всіх, кого вона обдарувала своєю милістю; ми відмовляємо їм у нашій шанобі, бо не годні відібрати те, що привертає їм повагу усіх людей.
***
Щоб утвердитися в світі, люди роблять усе можливе, аби склалося враження, що вони вже утвердилися.
***
Хоч як вихваляються люди величчю своїх вчинків, останні часто не е наслідком великих замислів, а лише звичайною випадковістю.
***
Наші вчинки немов би народжуються під щасливими та нещасливими зірками; їм вони завдячують більшій частині похвал чи осуду, які випадають на їхню долю.
***
Нема обставин таких нещасливих, щоб розумна людина не зуміла скористатися ними, як і нема настільки щасливих, щоб недотепа не повернув їх собі на зло.
***
Фортуна повертає все на користь тим, до кого вона ласкава. Щастя і нещастя людини рівно залежить від її вдачі, як і від долі.
***
Щирість - це доброзичливість; мало хто її виявляє, а те, що ми звичайно нею вважаємо, є лише вправна удаваність для того, щоб завоювати собі довір'я інших.
***
За осудом брехні часто ховається бажання надати ваги нашим твердженням і викликати шанобливу повагу до-наших слів.
***
Правда приносить світові куди менше добра, ніж її видимість завдає йому зла.
***
Хоч як вихваляють розсудливість, однак вона не годна захистити нас від найменшої випадковості долі.
***
Далекоглядна людина повинна визначити чергу кожного із своїх бажань і здійснювати їх за порядком; наша жадібність часто порушує цей порядок і ми хапаємося робити стільки справ водночас, що в погоні за дрібницями забуваємо про істотне.
***
Краса для тіла це те саме, що здоровий глузд для розуму.
***
Чиста і вільна від інших наших пристрастей тільки та любов, яка прихована у глибині нашого серця і якої ми самі не відаємо.
***
Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема.
***
Нема людей, які б, розлюбивши, не соромилися колишнього кохання.
***
Якщо судити про любов з її звичайних виявів, то вона радше скидається на ворожнечу, аніж на дружбу.
***
Кохання одне, але воно має тисячі різних облич.
***
Кохання, як вогонь, не може існувати без руху, і воно перестає жити, як тільки перестає надіятися чи боятися.
***
Справжня любов, як привиди: всі про них говорять, та мало хто їх бачив.
***
Для більшості людей любов до справедливості - це лише страх стати жертвою несправедливості.
***
Мовчання - найрозумніший вихід для того, хто не довіряє собі.
***
Наша непостійність у дружбі від того, що важко пізнати якості душі людини і легко пізнати якості її розуму.
***
Ми не можемо любити того, що не являє для нас інтересу; отож, роблячи поступки нашим друзям, ми просто йдемо за нашими смаками і бажаннями. Проте саме ці поступки роблять дружбу справжньою і досконалою.
***
Примирення з нашими ворогами викликається нічим іншим як утомою від боротьби, боязню несподіваної поразки і бажанням покращити свої позиції.
***
Те, що люди назвали дружбою, є лише діловими стосунками, взаємним захистом спільних інтересів і обміном добрих послуг; це є, зрештою, ніщо інше як торг, у ході якого самолюбство завжди має намір щось виграти.
***
Ганебніше не довіряти своїм друзям, аніж стати жертвою їхнього обману.
***
Ми часто переконуємо себе в тому, що щиро любимо когось із впливових людей; таку дружбу, однак, породжує лише користолюбство; ми прив'язуємося до цієї людини не задля добра, яке хочемо їй зробити, а задля того, що хочемо від неї дістати.
***
Наше недовір'я виправдовує чужу брехню.
***
Люди не могли б жити у суспільстві, якби не пошивали в дурні одні одних.
***
Усі нарікають на свою пам'ять, але ніхто не скаржиться на свій розум.
***
На торговищі життя часто привабливішими видаються наші вади, аніж наші добрі якості.
***
Старі люди люблять давати добрі поради тому, що більше не годні показувати поганий приклад.
***
Славне ім'я не возвеличує, а лише принижує того, хто не вміє носити його з честю.
***
Кожен хвалиться добротою свого серця, але ніхто не наважується похвалитися своїм розумом.
***
Шляхетність розуму полягає в тому, що думаєш про речі гідні і витончені. Витонченість розуму полягає в знанні, як кому вміло підлестити.
***
Часто в нашій голові народжуються думки такі досконалі по формі, що розум не міг би їх такими зробити, незважаючи на увесь свій хист.
***
Розум завжди дурніший, ніж серце. Не кожен, хто звідав глибину свого розуму, пізнав глибину свого серця.
***
На людей і на речі слід дивитися з певної відстані. Одних розумієш, побачивши зблизька; інших можна розгледіти, лише роздивляючись їх здаля.
***
Щоб добре знати навколишній світ, треба знати його в усіх подробицях, а оскільки їх сила-силенна, наші знання про світ завжди поверхові та недосконалі.
***
Розум не може довго грати роль серця. Нічого ми так щедро не роздаємо, як поради.
***
Вельми, неприємно, коли тебе обдурюють вороги або зраджують друзі, але коли ти обдурюєш або зраджуєш сам себе, це часто дає задоволення.
***
Просити чи давати поради - це чисте лицемірство; той, хто їх просить, удає, що ставиться до думки свого друга з шанобливою повагою, хоча думає лише про те, аби хтось схвалив його вчинки і взяв на себе відповідальність за них. А той, хто дає поради, прикидається, що платить за виявлене йому довір'я палкою і щирою старанністю допомогти, хоча найчастіше прагне здобути власну вигоду або славу.
***
Ми так звикли прикидатися перед іншими, що врешті-решт прикидаємося перед собою.
***
Зраджують найчастіше не внаслідок обдуманого наміру, а через слабкість характеру.
***
Люди часто роблять добро, щоб дістати змогу безкарно чинити зло.
***
Ми опираємося нашим пристрастям не тому, що ми дужі, а тому, що вони слабкі.
***
Якби люди ніколи собі не лестили, то не мали б від життя ніякого задоволення.
***
Спритні люди ціле життя гудять лукавство, а самі лиш чекають нагоди, щоб злукавити заради доброї вигоди.
***
З лукавою людиною не слід церемонитися; часом це допомагає.
***
Слабодухість - єдина вада, яку неможливо виправити.
***
Дати розумну пораду іншим куди легше, аніж самому собі.
***
Людина кумедна не тими якостями, які має, а тими, які хоче набути.
***
Інколи людина так само не схожа на себе, як і на інших.
***
Люди воліють говорити про себе погано, аніж мовчати.
***
Одна з причин того, що розумних і приємних співрозмовників так мало, полягає в тому, що більшість людей думає над тим, що вони хочуть сказати, а не як слід відповісти. Найкмітливіші та найввічливіші лише набирають уважного вигляду, в той же час бачиш у їхніх очах, на обличчі неуважність до того, що їм кажуть, прагнення якнайшвидше повернутися до того, що самі вони хочуть сказати. Мало хто розуміє, що таке намагання подобатися самому собі - кепський засіб подобатися іншим чи їх переконати, і що вміння слухати і доречно відповідати - це одна з неодмінних якостей, притаманних доброму співрозмовнику.
***
Розхвалюючи чесноти інших людей, ми не так шануємо їхні заслуги, як тішимо власні почуття; ми хочемо заслужити похвалу собі, вдаючи, що хвалимо інших.
***
Люди не люблять хвалити і ніколи не хвалять безкорисливо. Похвала - це вміле приховане і витончене підлабузництво, приємно і для того, хто хвалить і кого хвалять; один бере його як винагороду за свої заслуги, інший його дає, щоб звернути увагу на свою справедливість і проникливість.
***
Ми часто вибираємо затруєну похвалу, яка непрямо виявляє у того, кого ми хвалимо, такі вади, які ми б не наважились викрити прямо.
***
Як правило, ми хвалимо інших для того, щоб нас самих похвалили.
***
Люди рідко виявляють досить розважливості, щоб віддати перевагу корисному осуду, аніж згубним похвалам.
***
Деякі докори звучать, як похвала, а деякі похвали звучать, як лихослів'я. Відмова од похвали - це прохання, щоб тебе похвалили ще раз. Нам легше керувати людьми, аніж перешкодити їм керувати нами. Якби ми не лестили самі собі, нас би не псували чужі лестощі. Достойності нам дає природа, а приводить їх у дію фортуна. Доля виправляє різні наші вади, які не зумів би виправити навіть розум.
***
Одні люди відштовхують нас при всіх своїх чеснотах, інші приваблюють, незважаючи на свої вади.
***
Слава великих людей завжди повинна вимірюватися засобами, якими її здобували.
***
Підлабузництво - це фальшива монета, яка перебуває в обігу лише завдяки нашому чванству.
***
Не досить мати гарні якості, треба вміти їх використовувати.
***
Хоч який гучнославний був вчинок, його не можна вважати величним, якщо він не є виявом великого наміру.
***
Між діями та намірами мусить існувати певна пропозиція, інакше закладені в них можливості залишаться нездійсненими.
***
Уміння використати посередні здібності не викликає поваги, однак часом приносить більшу славу, аніж справжні заслуги.
***
Легше видаватися гідним тієї посади, яку не займаєш, аніж тієї, яку обіймаєш.
***
Чесні люди поважають нас за наші заслуги, а загал - за те, що нам щастить.
***
Скнарість віддаленіша від ощадності, аніж щедрість.
***
Хоч яка оманлива буває надія, але вона принаймні веде нас до кінця наших днів приємною стежкою.
***
Чесноти губляться у корисливості, як річки в морі.
***
Постійність не гідна ні осуду, ні похвали, бо в ній виявляється стійкість смаків і почуттів, даних нам від природи.
***
Нові знайомства ми заводимо не так од втоми від старих чи любові до змін, а від того, що добре знайомі люди не досить нами захоплюються, і в надії, що люди мало знайомі будуть захоплюватися більше.
***
Наше каяття - не так жаль з приводу того зла, яке ми скоїли, як побоювання, що нам можуть відплатити таким самими злом.
***
Пороки входять у склад чеснот, як отрута у склад ліків; розважливість їх змішує, послаблює їхню дію і вміло послуговується ними, як засобом проти життєвих знегод.
***
Треба віддати належне чесноті і визнати, що найбільші лиха спадають на людей не через неї, а через їхні лихі вчинки.
***
Ми визнаємо свої вади для того, щоб нашою щирістю залагодити ту шкоду, яку вони завдають нам у свідомості інших людей.
***
Зло, як і добро, має своїх героїв.
***
Ми ганимо не тих, що мають вади, а тих, хто не має ніяких чеснот.
***
Видимість чеснот приносить користолюбству не меншу вигоду, ніж вади.
***
Здоров'я душі таке ж крихке, як здоров'я тіла; той, хто вважає себе вільним від пристрастей, так само може піддатися їм, як здорова людина - захворіти.
***
Від самого народження людини природа приписала їй межі її чеснот і вад. Лише великим людям властиві великі пороки.
***
Можна сказати, що пороки чигають на нас упродовж життя як власники заїздів, у яких доводиться ночувати; і я сумніваюся, щоб досвід допоміг нам їх уникнути, навіть якби нам було дозволено знову пройти той шлях.
***
Коли пороки покидають нас, ми тішимося вірою в те, що це ми їх покидаємо.
***
Ми легко забуваємо наші похибки, якщо про них знаємо лише ми.
***
Інколи ми славимо одну людину, щоб принизити іншу; так скажімо, люди менше вихваляли б принца Конде, якби не хотіли тим самим зганьбити маршала Тюренна.
***
Чеснота не зробила б таких успіхів, якби не йшла з нею в парі марнославність.
***
Той, хто вважає, що завдяки деяким своїм рисам може обійтися без інших людей, дуже помиляється; але той, хто гадає, що інші люди не можуть обійтися без нього, помиляється вдвічі.
***
Удавано шляхетні люди приховують свої вади і від інших, і від себе, а люди справді шляхетні чудово їх знають і щиро визнають.
***
Справді шляхетні люди ніколи нічим не чваняться.
***
Безрозсудність супроводжує нас упродовж цілого життя; якщо хтось і видається нам розумним, то це лише тому, що його безрозсудність відповідає його вікові і статкам.
***
Хто прожив ціле життя, не вчинивши жодної дурниці, не такий розумний, як йому видається.
***
З віком людина стає безголовішою і - розумнішою. Існують люди схожі на популярні пісеньки, їх співають лиш короткий час.
***
Більшість людей судить про інших за їхніми статками або світськими успіхами.
***
Жадоба до слави, боязнь ганьби, намір здобути багатство, бажання зробити життя зручним і приємним, охота принизити інших - ось що є причиною тієї доблесті, яка так славиться серед людей.
***
Для простого солдата доблесть - це ризиковане ремесло, за яке він береться, щоб добути засоби до існування.
***
Найбільша доблесть полягає в тому, щоб на самоті робити те, що люди хотіли б робити в присутності багатьох свідків.
***
Безстрашність - це незвичайна сила душі, яка підносить її над хвилюванням, безладдям і емоціями, що виникають при появі серйозної небезпеки. Завдяки цій силі герої зберігають спокій і ясність розуму у найнесподіваніших та найстрашніших випадках.
***
Лицемірство - це данина шани, яку порок платить чесноті.
***
Кожен хоче завоювати собі славу, але ніхто не хоче втратити своє життя;
тому сміливці виявляють більшу винахідливість та глузд, аби уникнути смерті, ніж судові крутії, щоб виграти позов.
***
Майже всі люди ще в юному віці виявляють ознаки, які спричиняться до занепаду їхнього тіла і душі.
***
Не кожен, хто віддячується за якусь послугу, має право вважати себе через те вдячною людиною.
***
Надто великий поспіх, з яким сплачую і ь свій борг, є своєрідним виявом невдячності.
***
Щасливі люди невиправні: доля не карає їх за провини, і вони вважають себе праведниками.
***
Гордість не хоче почуватися боржником, а користолюбство не хоче розплачуватись.
***
Якщо хто-небудь зробить нам добро, то мусимо терпіти і зло, яке та людина нам чинить.
***
Нічого немає заразливішого, ніж приклад, тому всі визначні доброчинці й лиходії мають своїх наслідувачів. Доброчинні діла ми наслідуємо, аби їх перевершити, а погані - через нашу природжену злостивість, яку сором досі стримував, а приклад випустив на волю.
***
Нема нічого дурнішого бажання бути найрозумнішим від усіх.
***
Хоч як би ми пояснювали наші невдачі, але найчастіше їх спричиняє користолюбство і марнославство.
***
Ми вперто повстаємо проти найрозважливіших суджень не з браку обізнаності, а з надмірної гордості; перші ряди серед тих, що обстоюють справедливість, уже зайняті, а останніх не хочеться займати.
***
Ми легко переживаємо злигодні наших друзів, тим паче, якщо можемо привселюдно виявити своє співчуття.
***
Хвалити людину за її доброту можна лиш тоді, коли у неї вистачає сили волі для того, щоб бути лихою; в іншому разі доброта - це, власне, лінощі або ж безсилля волі.
***
Ніщо так не потурає нашому самолюбству, як довір'я можновладців, бо ми розглядаємо його, як наслідок своїх заслуг, не зважаючи на те, що найчастіше воно викликане марнославством чи нездатністю зберегти таємницю.
***
Кокетство - це підвалина вдачі всіх жінок, але кокетувати зважується далеко не кожна: дехто побоюється це робити, інших стримує розсудливість.
***
Часто набридають іншим саме ті люди, які вважають, що нікому не набридають.
***
Велика спритність - вміння приховати свою спритність. Великодушність усе зневажає, щоб усе здобути.
***
Справжнє красномовство полягає в тому, щоб сказати усе, що потрібно, і не більше, аніж потрібно.
***
Дивує не те, як часто змінюються смаки, дивує те, як рідко змінюються схильності.
***
Корисливість приводить у дію всі вади і всі чесноти.
***
Кожна людина, незалежно від свого суспільного статусу, набирає такого вигляду і надягає таку личину, щоб видаватися саме такою, якою їй хочеться бути; отже, можна сказати, що людський загал складається з одних личин.
***
Статечність - це постава тіла, винайдена для того, щоб приховати вади розуму.
***
Добрий смак свідчить більше про ясність суджень, аніж про розум.
***
Виховання молодих людей, як правило, зводиться до заохочення їхнього самолюбства.
***
Нема іншої пристрасті, в якій самолюбство панувало б так сильно, як у коханні; люди завжди схильні пожертвувати спокоєм коханої істоти, аніж утратити свій власний.
***
Впертість породжується нікчемністю нашого розуму; ми важко віримо в те, що перебуває за межами нашого сприймання.
***
Помилково думати, що лише такі сильні почуття, як честолюбство і кохання, беруть гору над іншими емоціями. Часто вершителями долі є мляві лінощі: підкорюючи людські наміри і вчинки, вони майже непомітно гасять поривання і нищать чесноти.
***
Нема настільки зіркої людини, щоб побачила все зло, яке вона чинить. Здобуті почесті є завдатком тих почестей, які ми намагаємося здобути. Молодість - це безперервне сп'яніння, це лихоманка розуму.
***
У світі хвалять людей, єдиною заслугою яких є вади, що їх можна використати на торговищі життя.
***
Новизна в коханні схожа на яблуневий цвіт: вона скоро мерзне і щезає назавжди.
***
Розлука вбиває перебіжне захоплення, але посилює велику пристрасть так само, як вітер гасить свічку, але роздмухує пожежу.
***
Люди часто бувають невдоволені тими, кому вони доручили вести переговори, бо посередники, аби задовольнити своє честолюбство, прагнуть успішно їх завершити і заради цього майже завжди жертвують інтересами своїх Друзів.
***
Особливо слід берегти тих лихих людей, які не зовсім позбавлені доброти.
***
Великодушність доволі точно визначена своєю назвою; проте, можна додати, що це здоровий глузд гордості і найшляхетніший спосіб здобути добру славу.
***
Не можна полюбити вдруге те, що справді розлюбив. Показна простота - це витончений обман.
***
Вдача людини має більше вад, аніж її розум. Заслуги людей, як і плоди, мають свою пору,
***
Помірність не може хвалитися тим, що перемагає честолюбство і підкоряє його собі; вони ніколи не живуть поряд. Помірність - це знемога і лінощі душі, а честолюбство - спритність і запальність.
***
Ми завжди любимо тих, хто нами захоплюється, та не завжди любимо тих, ким захоплюємося самі.
***
Ми далеко не завжди знаємо, чого насправді хочемо.
***
Важко любити тих, кого ми зовсім не поважаємо; та ще важче любити тих, кого поважаємо більше, ніж себе.
***
Соки нашого тіла своїм звичним і впорядкованим обігом невловиме рухають і скеровують нашу волю; зливаючись у єдиний потік, вони беруть у свою таємну обладу, впливаючи на всі наші дії, а ми про це навіть не здогадуємося.
***
Майже усі люди охоче відплачують за невеликі послуги; більшість буває вдячна за чималі, та майже ніхто не відчуває вдячності за велику позику.
***
Багато людей зневажає достатки, та майже ніхто не хоче ділитися ними з іншими.
***
Ми часто пробачаємо тим, хто нам набридає, та ніколи не пробачимо тих, кому набридаємо самі.
***
Користолюбство звинувачують у всіх наших злочинах, забуваючи, що воно часто заслуговує похвали за наші добрі вчинки.
***
Помірність оголосили доброчесністю для того, щоб обмежити властолюбство великих людей і потішити людей посередніх, яким бракує статків і заслужених достойностей.
***
Якщо існують люди, які ніколи не здавались смішними, це означає лиш те, що їхніх смішних рис ніхто не шукав.
***
Коханці тому ніколи не нудьгують, буваючи разом, що кожне з них завжди говорить про себе.
***
Чому ми запам'ятовуємо в найменших деталях усе те, що з нами трапилося, але не годні запам'ятати, скільки разів говорили про те одній і тій же особі?
***
Величезне задоволення, з яким ми говоримо про себе самих, повинно б остерегти нас, що той, хто слухає, зовсім його не відчуває.
***
Люди слабохарактерні не можуть бути щиросерді.
***
Не таке велике лихо прислужитися невдячному, та велике нещастя бути зобов'язаним людині нечесній.
***
Можна вилікувати од безумства, та неможливо виправити схиблений розум.
***
Навряд чи нам пощастило б зберегти приязні почуття до наших друзів і добродійників, якби ми дозволили собі досхочу говорити по їхні недоліки.
***
Вихваляти правителів за відсутні в них чесноти означає безкарно їх ображати.
***
Нам легше полюбити тих, хто нас ненавидить, чим тих, хто любить нас дужче, ніж ми цього бажаємо.
***
Бояться зневаги лиш ті, хто її вартий.
***
Наша розсудливість не менш залежить від випадку, ніж наш добробут.
***
У ревнощах більше самолюбства, аніж любові.
***
Коли ми зазнаємо невдачі, то малодушність часто втішає нас краще, ніж розум.
***
Поспіх безчестить нас більше, аніж саме безчестя.
***
Ми зізнаємося у дрібних вадах, аби переконати людей, що не маємо великих.
***
Заздрість непримиренніша, ніж ненависть.
***
Інколи нам видається, що ми ненавидимо лестощі, а насправді ненавидимо тільки той спосіб, яким нам лестять.
***
Поки кохаєш, доти вибачаєш.
***
Важче бути вірним тій жінці, з якою ми щасливі, аніж тій, яка нас мучить.
***
Жінкам важче подолати свою пристрасть, аніж кокетство.
***
У коханні обманювати майже завжди набагато вигідніше, ніж не довіряти.
***
Існує таке кохання, яке у вищому своєму вияві виключає ревнощі.
***
Надто люта ненависть ставить нас нижче тих, кого ми ненавидимо.
***
Розум у більшості жінок служить не так для зміцнення їхньої розважливості, як для виправдання їхньої дурості.
***
Щоб стати великою людиною, треба вміти користатися з усього, що дає фортуна.
***
Найбільше чудо кохання в тому, що воно виліковує від кокетства.
***
Коли люди перестають любити одне одного, їм важко знайти привід, щоб розлучитися.
***
Людина доброчесна, закохавшися, може поводитися, як божевільний, але не як дурень.
***
Справжнім виявом християнської чесноти є покірливість; без неї всі наші вади залишаються при нас, гордість приховує їх од інших людей і часто від нас самих.
***
Найменші вияви невірності щодо нас ми судимо строгіше, аніж справжнє віроломство щодо інших.
***
Ревнощі завжди народжуються разом із коханням, але не завжди вмирають разом із ним.
***
Всі доволі добре знають, що не слід чоловікові говорити про свою дружину, та не досить добре знають, що йому треба якнайменше говорити і про себе самого.
***
Існують добрі якості, що вироджуються у вади, якщо вони властиві нам від природи, а інші ніколи не є досконалими, якщо вони набуті; так скажімо, розум повинен навчити нас ощадливості і обережності; та доброту і мужність повинна подарувати нам природа.
***
Більшість порядних жінок - це прихований скарб, що цілий лише тому, що його ніхто не розшукав.
***
Юнакам часто видається, що вони природні, а насправді вони лиш погано виховані і неотесані.
***
Посередні люди звичайно засуджують усе, що виходить за межі їхнього розуміння.
***
Справжня дружба перемагає заздрість, а справжнє кохання - кокетство.
***
Наші чесноти й вади чіткіше виступають у променях успіху, так само як предмети краще видно на світлі.
***
Якщо марнославство і не руйнує всі наші чесноти, то воно принаймні їх усі розхитує.
***
Чуже марнославство видається нам огидним тому, що воно шкодить нашому власному.
***
Легше нехтують вигодою, аніж якоюсь забаганкою.
***
Міщанська неотесаність інколи ховається під військовим мундиром, та завжди помітна при королівському дворі.
***
Часом легше витерпіти обман того, кого любиш, аніж почути від нього все, що він думає про тебе.
***
Існують чесноти без шляхетності, але шляхетності без яких-небудь чеснот не буває.
***
Шляхетність для чесноти є те саме, що коштовна оздоба для вродливої жінки.
***
Здається, що природа приховала в глибині нашої душі талан і вміння, про існування яких ми самі не здогадувались; лише в пристрастях вони виявляються сповна і дають нам таку впевненість і досконалість, якої ми не могли б досягти за інших обставин.
***
Часто нам було б соромно за наші найкращі вчинки, якби люди знали ті спонуки, якими ми керувалися.
***
Кожна пристрасть спонукає нас робити помилки, та найбезглуздіпгі помилки примушує нас робити любов.
***
Мало хто з людей похилого віку вміє бути старим.
***
Нам подобається наділяти себе вадами протилежними тим, які властиві нам насправді; безхарактерні, скажімо, люблять вихвалятися своєю впертістю.
***
Більшість друзів викликає огиду до дружби, а більшість побожних людей - до побожності.
***
Ми легше вибачаємо нашим друзям ті вади, які нам не шкодять.
***
Найповніша ознака людини чеснотливої від народження - нікому не заздрити.
***
Коли друзі обдурили нас, треба байдуже сприймати вияви їхньої дружби, однак нам слід бути чуйними до їхнього нещастя.
***
Світом правлять доля і примха.
***
Легше пізнати людей взагалі, аніж одну людину зокрема.
***
Про достойності людини треба судити не за її добрими якостями, а за тим, як вона їх використовує.
***
Ми намагаємося ошляхетнити ті наші вади, які не бажаємо виправляти.
***
Навіть найбурхливіші наші пристрасті інколи вщухають, і лише марнославність нас безнастанно хвилює.
***
Старі шаленці шаленіші од молодих. Малодушність супротивніша чесноті, аніж порок.
***
Благопристойність - найменш обов'язковий з усіх законів людської моралі, та його найбільше шанують.
***
Наші вороги судять правдивіше про нас, аніж ми самі. Як добре було б, коли б невинність мала не менше захисників, аніж злочин.
***
Марнославство примушує нас іти всупереч нашим нахилам частіше, аніж розум.
***
Інколи з поганих якостей постають великі таланти. Ніколи не бажаєш палко того, що бажаєш лише розумом.
***
Усі наші якості, як добрі так і погані, непевні та сумнівні, і майже всі вони залежать від випадку.
***
Коли жінка закохується вперше, вона любить свого коханця; згодом вона любить кохання.
***
Хоч як рідко зустрічається справжнє кохання, справжня дружба зустрічається ще рідше.
***
Мало є жінок, достойності яких пережили б їхню вроду. Наша заздрість тривкіша од щастя тих, кому ми заздримо.
***
Ніяка уява не зможе вигадати стільки різноманітних суперечностей, які співіснують у серці кожної людини.
***
Справді м'якими можуть бути лише люди з твердою вдачею; у інших м'якість позірна, це, власне, слабодухість, яка переходить у злостивість.
***
Боязкість - це вада, за яку небезпечно дорікати людям, яких хочемо од неї позбавити.
***
Нема нічого рідкіснішого, ніж справжня доброта; ті, хто вважають себе добрими, здебільшого лиш податливі або слабохарактерні.
***
Через свої лінощі та закостенілість наш розум воліє зосереджуватися на легкому і приємному, ця звичка обмежує наше пізнання, і ніхто ще не завдав собі труду розширити і збагатити свій розум до меж його можливостей.
***
Той, хто пережив велике почуття, ціле життя щасливий, що пізнав його, і нещасний, що від нього вилікувався.
***
Люди незаздрісні зустрічаються ще рідше, ніж безкорисливі. Наш розум лінивіший, аніж тіло.
***
Наш душевний спокій або стривоженість залежать не стільки від важливих подій у нашому житті, як від вдалогб чи невдалого для нас плину буденних і дріб'язкових випадків.
***
Хоч які люди лихі, вони не наважуються відкрито виступати проти чесноти;
тому, коли хочуть завдати їй удару, вони оголошують її облудою і приписують їй різні злочини.
***
Часто коханням жертвують заради марнославності, але ніколи не жертвують марнославністю заради кохання.
***
Надмірна скупість майже завжди помиляється в своїх розрахунках; вона частіше, ніж інші пристрасті, не досягає своєї мети і опиняється під владою теперішнього на шкоду майбутньому.
***
Скупість часто приводить до зовсім протилежних наслідків, дуже багато людей жертвують усіма своїми статками заради сумнівних і віддалених надій; інші ж нехтують великими вигодами в майбутньому заради теперішнього дріб'язкового набутку.
***
Здається, що людям не достатньо їхніх вад; вони помножують їх різноманітними дивацтвами, якими наче хизуються; ці дивацтва, виплекані так старанно, що зрештою стають природними вадами і позбутися їх уже неможливо.
***
Свідченням того, що люди добре розуміють свої вади, є те, що, розповідаючи про свої вчинки, вони намагаються подати їх у якомога кращому світлі; те ж самолюбство, яке звичайно засліплює їхній розум, тепер настільки прояснює його і робить таким проникливим, що їм вдається приховати або ж подати в іншому світлі найменшу дрібницю, яка могла б викликати осуд.
***
Людські сварки не тривали б так довго, якби провина була на одному боці.
***

ПОСМЕРТНІ МАКСИМИ

***
Господь обдарував людину різноманітними талантами, так само як прикрасив природу різноманітними деревами; кожен талант і кожне дерево має свої особливості і дає лише йому властиві плоди. Тому найкраща на світі груша не родитиме яблук-кисличок, а найчудовіший талант не вмітиме сягнути того, що вміє талант посередній; звідси випливає, що складати афоризми і не мати до цього найменшого хисту так само кумедно, як вимагати, щоб на грядці, де не посаджені цибулини, виросли тюльпани.
***
На світі повно горщиків, які глузують з рогачів.
***
Хто зависоке ставить своє шляхетне походження, той ні в що не ставить діла, які поклали йому початок.
***
Ми усього боїмося як смертні, і всього хочемо, ніби ми безсмертні.
***
Здається, що сам нечистий навмисне поставив лінощі на рубежі багатьох наших чеснот.
***
Ми тому так охоче віримо розповідям про вади інших людей, що вірити в бажане легко.
***
Ревнощі виліковуються лиш упевненістю в те, чого ми боялися, бо відтак настає кінець або нашому життю або коханню; жорстокі ліки, та не такі жорстокі, як недовір'я і підозра.
***
Не треба ображатися на людей, які приховали від нас правду; ми дуже часто самі приховуємо її від себе.
***
Крах надій людини приємний і її друзям, і ворогам.
***
Що людина стає розважливішою, то більше соромиться в душі химерності, ницості і зіпсутості своїх почуттів та звичок; у цьому переконливий доказ, що людина була створена не такою, якою вона є нині.
***
Ми радо засуджуємо чужі вади, але рідко, зважаючи на них, виправляємо свої власні.
***
Ми більше турбуємося про те, щоб здаватися щасливими, аніж бути ними.
***
Справжній друг - найбільше благо з усіх благ, хоча саме це благо стараються здобути найменше.
***
Коханці помічають вади своїх коханок лише тоді, коли їхнє захоплення минає.
***
Важливіше вивчати людей, аніж книжки.
***
Нам майже завжди буває нудно з тими, кому нудно з нами.
***
Важко говорити саме тоді, коли соромно мовчати.
***
Якою щирою і якою оманливою є віра в те, що тебе люблять.
***
Нам приємніше бачити тих людей, яким ми чинимо добро, аніж тих, хто нам його робить.
***
Приховувати справжні почуття важче, аніж удавано виявляти неіснуючі.
***
Поновлена дружба потребує більше уваги, аніж дружба, яка ніколи не переривалася.
***
Людина, яка нікому не подобається, щасливіша за ту, якій ніхто не подобається.
***
Старість для жінки - справжнє пекло.
***

МАКСИМИ, ВИЛУЧЕНІ АВТОРОМ1

***
Самолюбство - це любов людини до себе самої і до всього, що може задовольнити її потреби; воно спонукає людину обожнювати себе і, якщо обставини дозволяють, тиранити інших. Воно зосереджується лише саме на собі, а на сторонніх речах зупиняється, як бджола на квітці, аби добути з них користь. Нема нічого нестримнішого, ніж його бажання, потаємнішого, ніж його наміри, хитромудрішого, ніж його вчинки; його спритність неймовірна, вміння перевтілюватися перевершує будь-які метаморфози, а здатність рафінуватися творить такі ж дива, як хімія. Неосяжна є глибина його, непроникна темрява його закутків. Там, сховане від цікавих очей, воно здійснює тисячі непомітних викрутів; там, невидиме часто для себе самого, не знаючи цього, воно замислює, плекає і викохує силу прихильностей і ненавистей і творить такі почвари, що, виявивши їх на світлі, не впізнає їх або ж не наважується їх визнати. З тієї темряви, що сповиває його, породжуються сміхотворні самоомани, грубі й нісенітні помилки щодо себе, виникає віра в те, що почуття його вмерли, коли насправді вони лише задрімали, переконання, що йому ніколи більше не заманеться бігати, якщо йому саме закортіло перепочити, віра в те, що воно втратило здатність бажати, якщо воно наситило свої бажання. Проте той глибокий морок, що ховає його від себе самого, не перешкоджає йому чудово бачити те, що є довкола; в цьому воно схоже на наші очі, які помічають усе навкруги, а щодо себе самих вони сліпі. Справді, коли йдеться про його важливі задуми і рішучі дії, які вимагають великої пильності й зосередженості, воно так ясно бачить, відчуває, чує, уявляє, підозрює, осягає, що здається, немов би кожне з його почуттів наділене магічною проникливістю. Уподобання його такі глибокі й сильні, що воно не може позбутися від них, навіть якщо вони загрожують йому великою бідою; проте інколи дуже легко і швидко воно позбувається почуттів, які ніяк не могло побороти упродовж багатьох років Звідси можна було б зробити певний висновок, що саме воно, а не чиясь врода і приваба розпалює свої бажання, і лише і його власний смак надає їм ваги і зовнішнього полиску. Воно женеться за самим собою і, домагаючись того, що йому приємне, вдовольняє свої бажання. Воно сповнене суперечностей, воно властолюбне і покірливе, щире і підступне, милосердне і жорстоке, несміле і відважне. Воно має різні нахили в залежності ВІД характерів, що оточують його і штовхають його то на завоювання слави, то багатства, то насолоди. Воно змінює свої нахили разом із зміною нашого віку, статків, досвіду, але йому байдуже, скільки тих нахилів, один чи багато, бо, коли йому потрібно чи хочеться, воно спрямовується на багатьох або зосереджується лише на одному. Воно непостійне і, крім тих змін, що відбуваються внаслідок впливу зовнішніх обставин, раз по раз народжує зміни з власного лона. Воно непостійне своєю непостійністю, легковажністю, любов'ю, прагненням новизни, втомою і відразою; воно вередливе, тому інколи з неймовірним зусиллям і винятковою поспішністю силкується осягнути речі, які не лише йому невигідні, але й навіть шкідливі, однак воно домагається їх, бо так йому хочеться. Вічно химерне, воно часто вкладає усю свою старанність у найдріб'язковіші справи, знаходить повне задоволення у тому, що позбавлене найменшої вартості, хизується тим, що гідне осуду й презирства. У всіх життєвих ситуаціях, за всіх умов, воно живе всюди, харчується всім і нічим, пристосовується до достатку і злиднів, навіть переходить у табір людей йому ворожих, проникає у їхні наміри і, що особливо примітне, разом з ними себе ненавидить, накликає на себе згубу, власноруч діє для власного знищення; одне слово, турбуючись лише про своє існування саме собі стає ворогом. Отож не треба дивуватися, якщо воно інколи оголошує себе прибічником твердого самозречення і, щоб самого себе знищити, відважно вступає з ним у спілку; гинучи в одному образі, воно воскресає в іншому. Нам здається, що воно відмовилося од насолоди, а насправді воно лише відклало її або замінило чимсь іншим; нам видається, що воно переможене, зазнало повної поразки, а бачимо, що, навіть подолане, воно тріумфує у своїй капітуляції. Ось портрет самолюбства, існування якого сповнене тривог; море з його вічними припливами та відпливами - це точний образ самолюбства, безнастанного боріння його прагнень і одвічних хвилювань.
***
Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй видається, ні такою щасливою, як їй хочеться.
***
Любов до справедливості - це побоювання того, аби нас не позбавили наших статків; вона спонукає шанувати інтереси ближнього, оберігати його від несправедливості. Цей страх примушує людину задовольнятися добром, яке вона одержала у спадок або ж за волею фортуни; без цього страху вона постійно робила б наскоки на чужі володіння.
***
Справедливість поміркованого судді свідчить лиш про його любов до високої посади.
***
Люди гудять несправедливість не тому, що відчувають до неї відразу, а через те, що можуть стати її жертвою.
***
Коли кохання нас утомлює, ми радіємо, що нас зраджують, тим самим звільняючи нас від нашої вірності.
***
Перший вияв радості, який ми відчуваємо від щастя наших друзів, викликаний не нашою вродженою добротою чи приязним почуттям до них: він іде від себелюбної надії на те, що ми також будемо щасливі або ж скористаємося з їхньої доброї удачі.
***
У злигоднях наших найкращих друзів ми завжди знаходимо щось для нас приємне.
***
Коли ми не помічаємо, що друзі починають ставитися до нас прохолодно, це означає - ми мало цінуємо їхню дружбу.
***
Найрозумніші люди розумні лиш у дріб'язкових справах, а в справах значних розуму їм не вистачає.
***
Найхимерніше безумство породжується найвитонченішим розумом.
***
Розум, врода, доблесть від похвал квітнуть, удосконалюються і досягають такого блиску, якого вони самі не були б спроможні досягти.
***
Величні духом не ті люди, що мають менше пристрастей і більше чеснот, ніж люди звичайні, а лише ті, у кого справді великі задуми.
***
Королі карбують людей як грошові монети; вони на власний розсуд призначають їм ціну, і всі ми змушені приймати тих людей не за їхньою справжньою вартістю, а за визначеним курсом.
***
Навіть вроджена лютість породжує менше жорстокості, аніж самолюбство.
***
Бувають такі гучні злочини, що ми їх виправдовуємо і навіть прославляємо; так, розкрадання громадського майна оголошується спритністю, а злочинне захоплення чужих земель називається завоюванням.
***
Людям легше обмежити свою вдячність, аніж свої надії та бажання.
***
Наслідування завжди невдале і підробка не подобається нам саме тим, що милує око в речі оригінальній.
***
Втрату наших друзів ми оплакуємо не відповідно до їхніх чеснот, а через те, що нам потрібні ці люди, бо вони про нас високої думки.
***
Нам важко повірити в те, що перебуває поза колом нашого зору.
***
Впевненість у собі породжує впевненість у інших людей.
***
Інколи гарні речі привабливіші в своїй недосконалості, аніж у довершеності.
***
Великодушність - це шляхетне зусилля гордості, з допомогою якого людина стає володарем себе самої, а значить володарем усього, що її оточує.
***
Розкіш і надмірна вишуканість є безперечним провісником занепаду держави, бо це свідчить, що всі приватні особи турбуються про власні вигоди, занедбуючи громадське добро.
***
Лінощі - це пристрасть, яку ми менше всього усвідомлюємо. Хоча їхня сила і невідчутна, а шкода, якої вони завдають, вельми прихована, нема пристрасті докучливішої та більш лиходійської. Якщо ми уважно подивимося на їхній вплив, то побачимо, що за всіх обставин вони панують над нашими почуттями, бажаннями і радостями; вони як риба-причепа спроможні спинити найбільші судна, так само як мертвий штиль для спішних справ небезпечніший од рифів та штормів.
В дрімотливому лінивому спокої душа знаходить таємну насолоду, заради якої ми забуваємо найпалкіші наші бажання і найтвердіші рішення. Врешті, аби скласти правдиве уявлення про цю пристрасть, треба сказати, що лінощі - це блаженство душі, яке втішає її у всіх утратах і заміняє їй усі блага.

1 Максими, видрукувані у перших чотирьох виданнях або в деяких з них, чи у виданні 1675 р., і потім вилучені Ларошфуко

ЛАРОШФУКО І УКРАЇНА

Блискучий майстер афористики Франсуа де Ларошфуко приходить до українського читача не вперше. Ще на світанку українського художнього перекладу, коли в 50-і рр. XIX століття на сторінках галицьких періодичних видань робилися окремі спроби познайомити читацький загал із творчістю Вергілія, поезією Байрона, Гейне, Шіллера, віршами Коллара і Міцкевича, комедіями Мольєра, у "Вістнику для русинів австрійської держави" (1850 р.) надибуємо майже 100 афоризмів Ларошфуко в перекладі Василя Зборовського. Максими класика французької літератури друкувалися впродовж цілого року в рубриці "Зерна для родинної ниви" без зазначення прізвища письменника. Автор перекладів часто виступав у згаданому часописі з різними оповідками пізнавального характеру, розрахованими на дітей. Безперечно, В. Зборовський не мав на меті глибше знайомити читача "Вістника" з творчістю видатного представника французької прози XVII ст.; та й до самого перекладу із західних літератур у Галичині побутувало неоднорідне ставлення. Висунувши на перший план потребу вдосконалення рідної словесності і для цього створення "народного інституту" на зразок "Матиці чеської", який був би органом взаємності всеслов'янської, вчені-русини, які зібралися на свій з'їзд у вересні 1848 року у Львові, спрямовували всю свою увагу на історичні та філологічні дослідження, лексикографічні праці, порівняльну граматику та пізнання всіх слов'янських літератур і культур. "Холодне" ставлення до перекладу з західноєвропейських літератур, певно, найкраще висловив у своїй рекламній статті з нагоди наступного видання героїчної народної поеми "Скит Манявськии" її автор Антін Могильницький. Наголошуючи на потребі "снувати" літературу народну з народних гадок, думок, забобонів, небилиць тощо, відомий діяч галицької культури XIX ст. писав: "А що-небудь з чужих язиков єсть переведене, хоть би найпожиточніше - не єсть то література наша, а на тім не може опертися народність наша! Єсть то пожичена сукмана, котров на якийсь час прикриваємо наготу нашу... суть то пера пави, застромлені в крила плохої сороки..." ("Зоря Галицька", 1850, ч. 14, с. 84). А втім, сам Антін Могильницький не цурався перекладу, бо видрукував у тому ж журналі свою інтерпретацію кількох героїчних балад Шіллера.
Життя автора афоризмів, що пропонуються читачеві "Всесвіту", тісно пов'язане з бурхливими подіями часів кардинала Рішельє та Фронди, а творчість Ларошфуко ("Мемуари", 1662 і особливо "Максими", 1665) невід'ємні од філософських диспутів, що точилися між прихильниками офіційної філософської думки та янсеністами.
Літературна критика пов'язує появу афоризмів Ларошфуко з його діяльною участю в салоні мадам де Сабле, відвідувачі якого змагалися в дошкульності та витонченості висловлення; особливо цінувався дотепний парадокс, який важив більше, аніж банальна істина. Причому про людину, її звички та характер було заведено говорити скептично, з осудом; мовляв, людина, позбавлена божої ласки, обов'язково схильна до поганих вчинків. Та Ларошфуко не втрачав надію на те, що, читаючи його афоризми, люди зуміють виявити істину, пізнають її і стануть кращими. Письменник розчарувався у своїх сподіваннях, не вважав за потрібне говорити добрим словом про людину. Пішовши за янсеністами, опозиціонерами до королівського деспотизму та духовної верхівки, він став у певному розумінні людиноненависником. Як зазначав один із французьких дослідників творчості Ларошфуко, ця "надзвичайно чесна людина, яка вірила в доброчесність і дружбу, через своє скептичне ставлення до життя, з поваги до вчення янсеністів, через своє літературне і світське марнослав'я змалювала людську душу чорними фарбами".
В останні роки життя, розчулений щирою і безкорисливою дружбою мадам де Лафайєт, письменник не був таким категоричним у своїх висловлюваннях.
Уже наступного року після першої появи "Максими" Ларошфуко виходять новим, повнішим виданням. Далі їх було ще п'ять, причому останнє, прижиттєве (1676 р.), містило 504 вислови. Афоризми Ларошфуко, як і Паскаля та Лабрюйєра, обов'язково вивчаються французькими школярами, входять у золотий фонд французької культури, хоча сам афоризм як літературний жанр ще мало досліджений.
Друкуючи на сторінках "Всесвіту" добірку афоризмів Ларошфуко, хочемо не лише заповнити певну прогалину в українському перекладі, але й привернути увагу читачів і дослідників до цікавого періоду історії французької літератури, дотичного, зокрема, до мало дослідженої особи "французького козака" Гійома Левассера де Боплана. Можливо, десь там, у завірюсі двірцевих інтриг та фрейдистського руху, куди він, здається, утрапив після повернення з України, майбутній дослідник угледить і його постать. Гадаємо, що і творчість Паскаля, Лабрюйєра, як і самого Ларошфуко, повинна стати не лише предметом дослідження з боку науковців і зацікавлення перекладачів, але й бути однією з цеглинок української 200-томної "Бібліотеки світової літератури", вкрай необхідної учнівській та студентській молоді саме тепер, коли стільки мовиться про гуманізацію середньої і вищої школи.

Ярема КРАВЕЦЬ
м. Львів